Тарновские
Tarnovskaya, Tarnovsky *

Тема ===> Человек

имя:

Тарновская М.П.

Maria P. Tarnovskaya

Тарновская С.

Sophia Tarnovskaya

история:
София Тарновская ( - )

Софія Тарновська займалася благодійністю, опікувалася освітою і пораненими під час війни.

Тарновский В.В., мл.

Basil V. Tarnovsky

история:
Василий Васильевич Тарновский, мл. (1838 - 1899), коллекционер »

Василь Тарновський (молодший) народився 1 квітня 1838 в с. Антонівка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Згодом це ім’я пов’язуватимуть із великим зібранням українських старожитностей, але починалося все з родини, де добре розуміли ціну культурі.

Рід був давній, із козацько-старшинським корінням. Батько підтримував українських діячів, допомагав Тарасу Шевченку, збирав матеріали, цікавився історією. Мати походила з роду Юзефовичів і теж добре відчувала вагу культурного середовища.

Головним місцем у житті Тарновського стане Качанівка, яка дісталася родині у спадок. На гостини сюди часто приїздили визначні діячі української культури: Микола Костомаров, Володимир Антонович, Дмитро Яворницький, Олександр Лазаревський, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Ілля Рєпін, Микола Ге та інші.

Подейкують, що Качанівка настільки захопила Іллю Рєпіна, що в серпні 1880 він узявся до роботи над «Запорожцями» і ціле літо малював козацькі реліквії, портрети господарів садиби, пейзажі, а також створив «Вечорниці».

Освіту Василь Тарновський отримав ґрунтовну: навчання в московському пансіоні, інженерне училище в Петербурзі, університет у Києві. Та жоден із цих етапів не визначив його остаточно. У молодості він довго шукав себе, змінював інтереси, не мав чіткої лінії. У спогадах сучасників постає людиною імпульсивною, іноді різкою, здатною на необачні вчинки. З часом ця різкість не зникає, але змінюється — стає впертістю.

Ще підлітком Тарновський починає збирати дрібниці — вирізки, старі речі, випадкові знахідки. Пізніше це вже не випадковість: поїздки селами, розмови з людьми, листування з дослідниками, пошук речей у маєтках.

Поступово формується велика колекція. І тут важливо уявити не сам факт, а обсяг. Це не кілька шаф і не одна зала. Це простір, у якому речі буквально заповнюють стіни і підлогу.

Дмитро Яворницький залишив дуже точний опис:

"На всіх стінах, од верху до низу, висіли портрети гетьманів, полковників, генеральних суддів, осаулів, митрополитів, архієреїв, гетьманш, дружин полковникових, різних жінок “панського достоїнства”. На підлозі, попід стінами, стояли гарного виробу шахви, де лежали булави, перначі, дорогі шаблі, розкішні сідла, і чого тільки там не було! У мене на все розбігалися очі: дивлюся на одне, а кидаю погляд на інше. Мене підвели до круглого, інкрустованого, оббитого бронзою стола, на якому лежала розгорнута, із золотим обрізом, книга, і попрохали написати в ній своє імення та прізвище. Я устромив очі у ту книгу і там побачив такі прізвища: Шевченко, Глінка, Гоголь, Костомаров, Рєпін. Еге, та тут цілий Пантеон! Страшно було й ставити коло таких прізвищ твоє убоге прізвище."

Це вже не просто збирання. Це створення середовища, в якому історія стає видимою.

Паралельно триває громадська діяльність. Василь Тарновський працює мировим посередником, займається освітою, відкриває бібліотеку, підтримує школу. Його не раз обирають повітовим предводителем дворянства, а в Ніжинському повіті він працює на цій посаді понад десять років.

У приватному житті спокою не було. Шлюб із Софією Тарновською починався як союз рівних, але з роками у ньому накопичується напруга. Сучасники відкрито писали про захоплення господаря жіночим товариством. Відомо і про позашлюбного сина. Родина це переживала непросто.

Окрема історія — Княжа гора біля Канева. Коли там почали масово знаходити старожитності і продавати їх, Тарновський втручається. Викуповує землю, організовує розкопки, запрошує археолога Миколу Біляшівського.

Результат лише за один сезон — понад півтори тисячі знахідок: хрести, нашийні гривні, золоті й срібні каблучки, сережки, браслети, намиста, бронзові дзеркальця. Речі, які могли розійтися по руках, залишилися разом.

Наприкінці життя обставини змінюються. Маєтності доводиться продавати, Качанівка переходить до іншого власника. Частину колекції перевозять до Києва. Смерть дружини, фінансові труднощі — життя звужується.

І саме тоді Василь Тарновський приймає рішення, яке все підсумовує. У 1897 він передає свою колекцію Чернігівському земству. Не частину — усе. І з чіткою умовою: не розпорошувати і не вивозити.

Зокрема йдеться про 400 речей передісторичного періоду, понад 1700 – князівської доби, 860 – часів козаччини. Найбільшими раритетами колекції стали особисті речі Івана Мазепи, шаблі Богдана Хмельницького, Івана Самойловича, Дем’яна Многогрішного, полковницькі перначі Павла Полуботка, Семена Палія, прапори і корогви Війська Запорізького, гетьманські булави Богдана Хмельницького, тогочасні ікони й оклади тощо.

Це вже не колекція. Це зібрана історія.

Окремо варто згадати: без Шевченківського зібрання В.В.Тарновського та його батька не існувало б і теперішнього музею Тараса Шевченка в Києві. Упродовж двох поколінь родина меценатів дбайливо збирала малюнки, рукописи, автографи Т.Г.Шевченка: загалом – 758 одиниць.

До останніх днів меценат підтримував родину Пантелеймона Куліша, допомагав із виданням Біблії, опікувався пам’яттю про нього.

Помер Василь Тарновський в Києві. Спочатку його поховали на Аскольдовій могилі. У 1930-х роках некрополь знищили. Пізніше прах перенесли на Звіринецьке кладовище.
посвящённый предмет:
сайт
Василь Тарновський (молодший)(1 фото)

Тарновский В.В., ст.

Basil V. Tarnovsky

история:
Василий Васильевич Тарновский, ст. (1810 - 1866)
Был знаком с Н.В.Гоголем, Т.Г.Шевченко.
посвящённый предмет:
библиография
Тарновский В.В. О делимости семейств в Малоросии. - К., 1853.

Тарновский В.В. Юридический быт Украины.